Як заготовити сіно вручну для коня

Сіно — це основа раціону кожного коня. Від його якості залежить не лише апетит тварини, а й її здоров’я, енергія, блиск шерсті та навіть настрій. Хоча сьогодні більшість власників купують готове сіно у фермерів, багато хто віддає перевагу самостійній заготівлі — адже тільки так можна бути впевненим у його чистоті, складі й відсутності шкідливих домішок. У цій статті розглянемо, як правильно заготовити сіно вручну для коня — від вибору трави до зберігання готових тюків.

1. Вибір трав для сінокосу

Не все сіно однаково корисне. Для коней найкраще підходять суміші лугових трав — м’яких, поживних і запашних. Найціннішими вважаються:

• тимофіївка лучна;

• костриця лучна;

• конюшина (у невеликій кількості, адже вона дуже білкова);

• люцерна (також у міру, особливо для спортивних або молодих коней);

• мітлиця, райграс, пирій безкореневищний;

• польові злаки й невелика кількість трав’яних домішок (ромашка, звіробій, м’ята).

Небажано косити ділянки, де росте багато бур’янів, осоту, полину чи хвоща — такі рослини можуть зіпсувати смак сіна або викликати розлади травлення.

2. Коли косити траву

Найкращий час для заготівлі — період колосіння або початку цвітіння злаків. Саме тоді трава містить максимум поживних речовин і мінімум грубих волокон. Занадто рання косовиця дає ніжне, але бідне на волокна сіно, а запізніла — жорстке й менш поживне.

Оптимально косити вранці після того, як висохне роса, у суху погоду без дощу протягом кількох днів. Навіть один день дощу може знизити поживну цінність сіна, бо вода вимиває білки та цукри.

3. Як правильно косити вручну

Для ручної заготівлі сіна потрібні:

• гостра коса або мотокоса;

• граблі для перевертання трави;

• вила чи віз для збирання;

• сухе місце для сушіння (луг, тік або спеціальний навіс).

Косити потрібно рівномірно, не дуже низько — залишаючи 5–7 см трави, щоб луг швидше відновився. Після косовиці траву залишають розстеленою тонким шаром, щоб вона рівномірно підсихала.

4. Сушіння сіна

Сушіння — найвідповідальніший етап. Від нього залежить, чи буде сіно запашним, зеленим і поживним.

Перші кілька годин після косіння трава має підсохнути на місці. Потім її перевертають граблями, щоб висихання було рівномірним. У сонячну погоду достатньо 2–3 днів, щоб сіно досягло оптимальної вологості (близько 15%).

Ознаки готового сіна:

• воно має зеленуватий колір (не бурий!);

• при стисненні в руці не кришиться, але й не мокре;

• пахне приємно — як літній луг;

• стебла пружні, але сухі.

Якщо сіно пересушити, воно втратить частину поживності та стане ламким. Якщо ж залишити вологим — може запліснявіти або почати «горіти» під час зберігання.

5. Збирання та зберігання

Коли сіно висохло, його збирають у копиці або невеликі стіжки. Якщо є можливість — можна перев’язати мотузками або спресувати вручну у тюки.

Зберігати сіно потрібно у сухому, провітрюваному приміщенні, бажано на підвищенні, щоб уникнути контакту з вологою від землі. Ідеально — дерев’яний поміст або дерев’яні піддони.

Сіно не повинно торкатись стін, адже це місце накопичення вологи. Якщо накриваєте зверху, використовуйте дихаючий матеріал (брезент або мішковину), а не щільну плівку — інакше під нею утворюється конденсат.

6. Як перевірити якість готового сіна

Перед тим як годувати коня, перевірте сіно:

• запах: приємний, свіжий, луговий;

• колір: зелений або жовтувато-зелений, без темних плям;

• структура: без пилу, цвілі, грудочок або грибка;

• дотик: сухе, не липке, не гаряче (перегріте сіно може самозайматися).

Якщо сіно пахне затхло або має темні плями — воно зіпсоване й може бути небезпечним для здоров’я коня. Таке сіно краще не використовувати навіть як підстилку.

7. Скільки сіна потрібно коню

В середньому дорослому коню потрібно від 1,5 до 2% його маси тіла у вигляді сіна на день. Тобто кінь вагою 500 кг споживає близько 7–10 кг сіна щоденно (на практиці навіть більше).

Якщо кінь активно працює, утримується взимку або має обмежений вигул — кількість сіна можна збільшити. Тому варто заготовляти із запасом на 20–25% більше, ніж планується.

8. Натуральне сушіння чи під навісом

Якщо погода нестійка, можна сушити сіно під навісом або в сараї з відкритими боками. Головне — забезпечити гарну вентиляцію. Це особливо важливо в регіонах, де часто йдуть дощі.

Під час сушіння в приміщенні траву розкладають тонким шаром (до 30 см) і періодично перевертають. Повне висихання займає 5–7 днів.

9. Запах і колір — головні показники якості

Гарне сіно має аромат свіжого літа, а не затхлості. Його колір — ніжно-зелений або злегка жовтуватий. Якщо сіно темне, буре або має пил — це ознака, що його сушили неправильно. Таке сіно може викликати кашель, алергії й проблеми з диханням у коня.

10. Практичні поради для початківців

• Не косіть траву після дощу — у ній занадто багато вологи.

• Уникайте ділянок поблизу доріг — пил і токсини осідають на травах.

• Не використовуйте траву, на якій застосовували хімікати.

• Якщо погода змінна — формуйте невеликі стіжки, які легко перенести під навіс.

• Краще заготовити кілька видів сіна — з різних луків. Так раціон коня буде різноманітнішим.

11. Зберігання взимку

Взимку сіно має залишатись сухим і не замерзати. Якщо ви зберігаєте його в сараї або на горищі, перевіряйте, щоб не з’являлась волога, гризуни чи пліснява. Раз на місяць бажано перебирати верхній шар сіна й перекладати його, щоб запобігти спресуванню.

12. Екологічний аспект

Ручна заготівля сіна — це не лише турбота про коня, а й про природу. Ви зберігаєте натуральність корму, не використовуєте паливо чи техніку, що шкодить ґрунтам і екосистемі. До того ж, косіння вручну дозволяє вибирати лише найкращі ділянки лугу й уникати бур’янів.

Висновок

Заготівля сіна вручну — це процес, який вимагає часу, сил і терпіння, але винагородою є справжній натуральний корм, наповнений ароматом літа та користю для вашого коня. Власноруч зібране сіно дає впевненість у його якості, чистоті й безпеці.

Доглянутий кінь, який отримує якісне сіно, завжди буде спокійним, активним і здоровим. І, можливо, саме в такі моменти, коли ви сушите траву на сонці чи складаєте копиці власноруч, ви відчуєте справжній зв’язок із природою — і зрозумієте, що турбота про коня починається з любові до кожної дрібниці.