Як правильно давати соковиті корми

 Соковиті корми — це важлива частина раціону коня, яка забезпечує організм вологою, вітамінами, мікроелементами та клітковиною. До них належать морква, буряк, яблука, гарбуз, кавуни, свіжа трава та силос. Вони відіграють значну роль у підтриманні травлення, гідратації та загального самопочуття тварини. Проте неправильне введення або надмірне споживання соковитих кормів може спричинити коліки, порушення мікрофлори кишківника, діарею або навіть отруєння. Саме тому важливо знати, як правильно давати такі продукти, скільки їх потрібно та в якій формі.

Перш ніж вводити соковиті корми в раціон, потрібно оцінити загальний стан коня. Для коней у важкій роботі, молодняку й тих, що відновлюються після хвороби, вони можуть бути особливо корисними. Але для тварин зі схильністю до ламініту, ожиріння або чутливого травлення введення соковитих кормів повинно бути дуже обережним. Соковиті корми містять більше цукру, ніж грубі, тому надмір викликає різкі перепади рівня глюкози в крові, небезпечні для коней із метаболічним синдромом. Перед змінами раціону варто проконсультуватися з ветеринаром або досвідченим спеціалістом.

Найважливіше правило — поступове введення. Якщо кінь досі не отримував соковитих кормів або мав перерву, вводити їх потрібно маленькими порціями, стежачи за реакцією організму. Різка зміна корму може спричинити розлад травлення або коліки, адже мікрофлора кишківника не встигає адаптуватися. Спочатку дають 100–200 грамів, потім збільшують кількість через кілька днів. Якщо кінь добре переносить корм, порція може становити 0,5–1 кг на добу, а у великих господарствах чи для спортивних коней — більше, залежно від виду та потреб.

Дуже важливо ретельно мити всі овочі та фрукти. Земля, пісок або залишки добрив можуть викликати розлади травлення, а пліснява — важкі отруєння. Цвіллю у кормі нехтувати не можна: навіть невеликі кількості токсинів негативно впливають на печінку та кишківник. Моркву та буряк зазвичай дають цілими або нарізаними великими шматками, щоб кінь не подавився. Дрібні шматочки можуть підвищувати ризик застрягання в дихальних шляхах, тому їх слід уникати.

Щодо буряка, то потрібно враховувати, що сирий кормовий буряк є безпечним, але цукровий буряк має вищий вміст цукрів і повинен даватися в менших кількостях. Варений буряк краще засвоюється, але його також не варто давати надто багато, щоб не викликати діарею. Те саме стосується гарбуза: він чудово впливає на травлення, але за умови, що дається в помірних дозах і без зіпсованих ділянок.

Яблука — один із найпопулярніших ласощів для коней, але вони також потребують обережності. У великій кількості вони можуть викликати бродіння в шлунку, гази або коліки. Бажано давати кілька штук на день, а не відро. Якщо яблука м’які або побиті, але без цвілі, їх можна давати, але в менших порціях. Кісточки яблук у невеликій кількості не шкідливі, тому вирізати їх не потрібно.

Свіжа трава — це природний корм для коня, але навіть вона може бути небезпечною, якщо давати її у великих кількостях після довгої перерви. Коні, що стояли на сіні всю зиму, можуть отримати серйозні коліки після різкого переходу на соковиту весняну траву. Тому випас потрібно починати поступово: спочатку 15–20 хвилин на день, потім збільшувати час. Крім того, деякі рослини на пасовищі можуть бути токсичними, тож важливо контролювати склад трави.

Силос — суперечливий корм. Хоча деякі господарства його використовують, він може бути надто кислим для чутливих коней та часто містить мікотоксини. Якщо кінь не звик до силосу, краще уникати його або давати в дуже обмеженій кількості, уважно спостерігаючи за реакцією. Якщо з’являється здуття, гази чи зміна консистенції гною — силос слід прибрати одразу.

Соковиті корми найкраще давати разом з грубими кормами — так вони краще перетравлюються й не перевантажують шлунок. Наприклад, моркву чи яблука можна додавати в сіно, давати після тренування у якості додаткового джерела рідини або використовувати як мотивацію під час тренінгу. Але важливо пам’ятати, що ласощі — не заміна основному харчуванню.

Не менш важливо контролювати загальний раціон. Якщо кінь отримує багато соковитих кормів, слід зменшити частку концентратів, щоб уникнути надлишку енергії та цукрів. Надлишкове навантаження цукрами може призвести до надмірної ваги, ламініту та метаболічних розладів. Кожен вид соковитого корму має свою калорійність і харчову цінність, тому кількість повинна відповідати рівню роботи коня.

Вода є обов’язковою умовою. Соковиті корми містять вологу, але не можуть замінити пиття. Якщо кінь отримує багато соковитих продуктів, особливо після тренування, він має мати постійний доступ до чистої, не холодної води. Недостатня гідратація на фоні соковитих кормів може спровокувати проблеми з травленням, незважаючи на їхню природну вологість.

Слід також зважати на сезонність. Восени корми можуть бути перезрілими, водянистими або підгнилими. Взимку мороз може робити моркву слизькою або надто твердої консистенції, що збільшує ризик пошкодження зубів. Улітку перезрілі кавуни можуть бути ферментованими, що викликає газоутворення. Тому якість завжди важливіша за кількість.

Кожен кінь індивідуальний. Деякі добре переносять різноманітні соковиті корми, інші — чутливі до найменших змін. Власнику потрібно вести спостереження: звертати увагу на поведінку, апетит, консистенцію гною, стан шерсті та копит. Якщо після введення нового продукту з’являється дискомфорт, краще повернутися до попереднього раціону та порадитися з фахівцем.

Соковиті корми — чудове доповнення до раціону коня, але лише за умови правильного введення, уважного контролю та розуміння фізіологічних особливостей тварини. Вони можуть підвищити імунітет, покращити травлення, забезпечити вітамінами та урізноманітнити харчування, однак їх надлишок або необережне використання здатні створити проблеми. Тому головне — помірність, якість, поступовість і постійний нагляд за станом коня.