Профілактика копитних захворювань. Як часто перевіряти копита коню та на що звертати увагу

 Копита — це фундамент здоров’я коня. Будь-яке захворювання копит, навіть незначне, може суттєво вплинути на рухливість, працездатність, поведінку і навіть загальний стан тварини. Власники часто недооцінюють важливість щоденного огляду копит, вважаючи, що раз на кілька тижнів візиту коваля достатньо. Проте профілактика — це не одноразовий захід, а щоденна рутина, яка допомагає запобігти серйозним ураженням, болю та лімітуючим хворобам, що можуть призвести до повної непрацездатності коня. Чисті, доглянуті та здорові копита — запорука довгого активного життя.

Насамперед важливо розуміти, що копито — живий орган. Усередині знаходяться чутливі структури, багаті на кровоносні судини та нерви, і будь-яке пошкодження зовнішньої капсули може впливати на внутрішні тканини. Природа створила копито таким, щоб воно витримувало вагу коня, амортизувало удари та забезпечувало стійкість навіть на складному ґрунті. Але неякісний догляд, неправильне підковування, високий рівень вологи або навпаки — пересушеність, можуть порушити природний баланс. Тому регулярний огляд — це спосіб контролювати стан копит і діяти заздалегідь, до появи болю чи кульгавості.

Найважливіша частина профілактики — частота оглядів. Копита потрібно перевіряти щодня, без винятків. Бажано перед тренуванням і після. Ранковий огляд дозволяє виявити біль, тріщини, деформації або сторонні предмети, які потрапили під час нічного вигулу. Вечірній огляд допомагає впевнитися, що після роботи не виникло перенавантаження чи пошкоджень. Такі перевірки займають лише кілька хвилин, але саме вони рятують від великих проблем. Якщо кінь утримується у вологому середовищі, на болотистих випасах або часто тренується на важкому ґрунті, огляд копит стає ще актуальнішим, бо ризики інфекцій та травм зростають.

Під час щоденного огляду слід звертати увагу на стан стрілки, підошви та стінок копита. Стрілка повинна бути пружною, без різкого запаху, що може свідчити про гниль. Підошва не повинна бути надто м’якою або розмоклою — це сигнал, що коню потрібне сухіше середовище. Стінки копита мають бути рівними, без надмірних сколів чи тріщин. Наявність навіть невеликої тріщини варто контролювати, адже з часом вона може збільшитися та призвести до розшарування копитної капсули. Поширеною проблемою є камені, гілки або бруд, що забиваються в жолобах — їх потрібно одразу видаляти, щоб уникнути подразнень та абсцесів.

Окрему увагу варто приділяти запаху копита. Свіжий, природний запах — нормальний. Але різкий, гнильний запах часто є ознакою загнивання стрілки або інфекції, особливо якщо копита довго перебували у вологому ґрунті. У такому разі слід діяти швидко: очистити копито, дати йому висохнути та використовувати спеціальні засоби для лікування гнилі. Деякі власники недооцінюють це захворювання, але якщо його запустити, стрілка може майже повністю зруйнуватися, що вплине на ходу коня та спричинить сильний біль.

Ще один важливий момент — стан копитного рогу. Якщо копита пересушені, вони стають ламкими, виникають горизонтальні тріщини або кришення. Таке часто трапляється влітку, коли коні утримуються в сухих денниках або інтенсивно працюють на твердому ґрунті. У цьому випадку потрібно зволожувати копита спеціальними засобами або забезпечити доступ до природних джерел вологи — трави чи ґрунту. Занадто сухі копита — так само погано, як і надмірно вологі. Ідеальний стан — тверді, але пружні, з рівномірною структурою.

Окремо слід говорити про підковування, яке вимагає регулярності та точності. Незалежно від того, кінь підкований чи ходить босим копитом, огляд має бути однаково ретельним. Якщо кінь підкований, потрібно перевіряти, чи всі цвяхи на місці, чи немає слабких або вигнутих, чи не почалося розширення копита під підковою. Неправильне підковування нерідко призводить до больових точок, зміщення опори, кульгавості або розвитку таких захворювань, як ламініт і навколокопитні запалення. Коваля слід запрошувати приблизно кожні 5–7 тижнів, залежно від темпу росту копит, рівня роботи та сезону. Влітку копита ростуть швидше, взимку — повільніше, тому графік може коригуватися.

Кінь, який ходить без підков, теж потребує регулярного рівняння копит. Природа не завжди рівномірно зношує копито, особливо якщо коня тримають на м’яких ґрунтах. Перерослі копита змінюють поставу кінцівки, а це — прямий шлях до перенавантаження зв’язок, сухожиль та суглобів. Тому огляд босих копит повинен бути навіть уважнішим, адже природний знос не завжди збігається з правильним.

Дуже важливим фактором є вологість середовища. У періоди тривалих дощів або взимку, коли денники погано провітрюються, копита можуть легко розмокнути. Розм’якшений кератин слабшає, і копита стають вразливими до механічних пошкоджень. Протилежна проблема — надмірна сухість, яка трапляється на пасовищах у спеку або в стайнях із сухими тирсами. Ідеальне рішення — забезпечити кіню можливість змінювати тип ґрунту: трава, легка волога земля, тверда доріжка. Це сприяє природній адаптації копит.

Під час огляду варто звертати увагу й на температуру копита. Якщо копита гарячі на дотик, а кінь не хоче переносити вагу на певну ногу або поводиться насторожено, можливе запалення — від легкого подразнення до ознак ламініту. У таких випадках необхідно негайно зв'язатися з ветеринаром, бо рання реакція може врятувати коня від тяжких наслідків.

Не менш важливо слідкувати за симетрією кроку. Якщо кінь хоч трохи favor'ить одну ногу, рухається знеохочено, часто зупиняється або перевантажує одну сторону тіла, це може означати початок болю в копиті. Під час роботи варто регулярно оцінювати поставу коня, бо невеликі зміни в русі часто повідомляють про проблему ще до того, як вона стане очевидною.

Слід також пам’ятати про харчування, яке прямо впливає на якість копит. Брак біотину, амінокислот, цинку та жирних кислот робить копита крихкими й слабкими. Правильний раціон та добавки для копит, які призначає ветеринар, допомагають підтримувати копитний ріг у доброму стані. Коні з проблемними копитами часто позитивно реагують на включення у раціон біотину впродовж 3–6 місяців.

Ще один важливий елемент профілактики — рух. Коням, які мало рухаються, копита погано кровопостачаються, що уповільнює обмін речовин і знижує якість тканин. Регулярні прогулянки, активний вигул і робота на різних ґрунтах стимулюють природне функціонування копит і сприяють їх зміцненню.

Загалом профілактика копитних захворювань — це комплекс щоденних дрібниць, які разом створюють надійний захист здоров’я коня. Ніякі ліки або підкови не замінять регулярну увагу власника. Кожен огляд — це шанс виявити проблему на самому початку, коли її легко виправити. Кінь, чиї копита доглянуті, завжди рухається впевнено, має добрий настрій і працює з більшим бажанням. Уважний власник — найкращий гарант здорових копит.