Жеребність у кобил

 Жеребність у кобил — це природний і водночас надзвичайно відповідальний період, коли організм тварини зазнає значних фізіологічних змін, а увага власника та конюха має бути максимально зосереджена на правильному догляді, харчуванні та умовах утримання. Від моменту запліднення до народження лошати проходить приблизно 11 місяців — і кожен етап цього періоду має свої особливості, що впливають на здоров’я як кобили, так і майбутнього потомства.

Жеребність зазвичай триває від 330 до 345 днів, хоча в окремих випадках може бути трохи коротшою або довшою. На тривалість впливають порода, вік, умови утримання та індивідуальні особливості організму. Раннє виявлення жеребності важливе, адже дає змогу одразу скорегувати раціон, рівень фізичного навантаження та режим відпочинку. Для підтвердження запліднення використовують ветеринарні методи — ультразвукове дослідження або ректальне обстеження, яке може показати наявність ембріона вже через 16–18 днів після парування.

Перші місяці жеребності проходять без помітних зовнішніх змін, але в цей період формується плацента, розвивається ембріон і закладаються всі органи майбутнього лошати. Дуже важливо не перевантажувати кобилу фізично, не змінювати різко корм чи умови утримання, адже це може викликати стрес і навіть призвести до викидня. Харчування має бути збалансованим, але не надмірним: у перші місяці потреба в енергії та білках майже не зростає, а от вітаміни, мікроелементи і якісний білок відіграють критичну роль для розвитку плоду.

Починаючи з шостого–сьомого місяця жеребності, кобила починає помітно округлятися, живіт опускається нижче, рухи стають повільнішими. На цьому етапі слід поступово зменшити інтенсивність тренувань, уникаючи різких рухів і стрибків. Кормова база повинна містити достатню кількість клітковини (сіно, трава), білків (бобові, макуха, висівки) та мінеральних добавок, особливо кальцію і фосфору, що потрібні для розвитку скелета лошати. Воду кобила має отримувати у необмеженій кількості, адже нестача рідини шкодить як її травленню, так і обміну речовин.

Ближче до останнього місяця жеребності поведінка кобили змінюється — вона стає спокійнішою, шукає усамітнення, частіше лежить. З’являється напруження у животі, вим’я починає набухати, а за кілька днів до пологів можна помітити крапельки молозива на сосках. У цей час дуже важливо підготувати чисте, сухе й безпечне місце для пологів — так звану "жеребну стайню". Підстилка має бути товстою, м’якою, без гострих предметів, із хорошою вентиляцією, але без протягів.

Процес пологів у кобил зазвичай триває недовго — від 15 до 30 хвилин. У більшості випадків втручання людини не потрібне, але варто бути поруч, щоб проконтролювати, чи лоша дихає і чи кобила не має ускладнень. Якщо плацента не виходить протягом двох годин або тварина проявляє сильну тривогу, потрібно негайно викликати ветеринара. Після народження лошати кобилу не слід одразу турбувати — їй необхідний спокій, вода та можливість відпочити.

У перші години після пологів важливо, щоб лоша отримало молозиво, адже воно містить антитіла, що формують імунітет. Кобила має бути спокійною і лагідною, тому в цей період бажано уникати різких рухів, шуму і зайвої присутності сторонніх людей. Протягом наступних тижнів слід ретельно стежити за її апетитом, станом вимені і поведінкою — будь-які зміни можуть свідчити про післяродові ускладнення.

Відновлення після жеребності відбувається поступово: зазвичай через 9–10 днів після пологів кобила знову приходить у охоту, але досвідчені конярі радять не проводити повторне парування раніше ніж через 2–3 місяці, щоб організм устиг повністю відновитися. Важливо також пам’ятати, що жеребна кобила потребує не лише корму та догляду, а й доброго психологічного клімату — спокою, ласкавого ставлення та стабільного розпорядку.

Жеребність — це природний, але водночас складний процес, що вимагає терпіння, уваги і любові до тварини. Від правильного догляду, харчування і психологічного комфорту залежить не лише здоров’я кобили, а й сила, життєздатність і характер майбутнього лошати. Тому кожен власник має сприймати цей період не просто як очікування потомства, а як час особливої турботи і довіри між людиною та її конем.