Каретні упряжі у великих містах, катання туристів: чи справді така «робота» шкідлива для коней і чи страждають вони

 Робота коней у каретних упряжах у великих містах вже багато років викликає суперечки серед кінників, зоозахисників і туристичних компаній. З одного боку, це історична традиція та можливість зберегти певні навички утримання робочих коней. З іншого — все більше свідчень говорить про те, що міські умови є неприродними для тварин і часто призводять до перевантаження, стресу та хронічних захворювань. Розглядаючи питання об’єктивно, потрібно враховувати низку факторів: фізичні можливості коня, середовище, у якому він працює, якість догляду та тривалість роботи, а також індивідуальні особливості кожної тварини. Сам по собі кінь здатний виконувати тяглову роботу, але міські умови радикально відрізняються від сільських чи спеціально облаштованих маршрутів.

Почати варто з того, що найсерйозніші ризики пов’язані саме з дорожнім рухом та характером міста. Асфальт, тверде каміння, шум транспорту, постійна вібрація, вихлопні гази і нестача природного ґрунту створюють несприятливе середовище. Довготривала робота на твердих покриттях значно підвищує навантаження на суглоби, копита та сухожилля. Кінь еволюційно пристосований до пересування на ґрунті, піску чи траві, де природний амортизуючий шар знижує удари від кожного кроку. На асфальті ж кожен удар копита передається у вище розташовані структури ноги, а повторюваність таких мікротравм протягом годин роботи може призвести до ламініту, артритів, запалень сухожиль, больових синдромів та загального виснаження. Навіть добре підібрані копитні підкови не компенсують всіх негативних наслідків.

Другим важливим фактором є температурний режим. У багатьох містах коні працюють у спеку, коли поверхня дороги нагрівається до критичних температур. Кінь охолоджується через піт, але через високий рівень вологості повітря, забруднення та відсутність зелених зон йому важко відводити тепло. Перегрівання стає частою проблемою влітку — коні падають, зневоднюються, відчувають тепловий стрес і можуть отримати тепловий удар, який є смертельно небезпечним. У холодний сезон інші труднощі — ожеледь, висока вологість та холодний вітер створюють додаткове навантаження на дихальні шляхи та копита.

Не менш проблематичним є шум та інтенсивність міського середовища. Тварина з чутливою нервовою системою, якою є кінь, постійно мусить реагувати на автомобілі, сирени, групи туристів, гучну музику та непередбачені ситуації. Для деяких коней це стає джерелом хронічного стресу. Стрес, своєю чергою, впливає на поведінку, апетит, стан шкіри, серцево-судинну систему та загальний психологічний добробут. Коні, які працюють у перенавантажених туристичних центрах, часто демонструють ознаки тривожності, апатії, нервовості або втоми, а це свідчить про неприйнятні умови утримання.

Велике значення має і якість догляду. У деяких традиційних кінних господарствах упряжні коні отримують хороший догляд: повноцінний відпочинок у стайні, правильний раціон, регулярний ветеринарний контроль, якісно підібрані шлеї та сідла. У таких умовах тварина може виконувати помірну тяглову роботу без значних негативних наслідків. Проте практики каретного туризму часто виглядають інакше. Робочий день коня може тривати багато годин поспіль, без перерви, без можливості лягти відпочити, без доступу до води чи тіні. Перевантажені тварини швидко втрачають масу, зношують копита, страждають від м’язових спазмів та болю в спині через неправильно відрегульовану упряж. Також часто виявляються потертості, виразки, порушення шкіри, що виникають через неякісний догляд за шкіряними елементами упряжі або неправильну посадку хомута.

Слід також враховувати і транспортний фактор. Робота біля автомобілів і автобусів піддає коня небезпеці зіткнення, різких маневрів, падінь і травм. Нерідко тварина стає жертвою нещасних випадків — вона може злякатися звуку або різкого руху, понести або впасти, травмуючи себе й оточення. Міські умови в цьому сенсі значно ризикованіші за сільські маршрути чи туристичні катання у парках.

Ще одним аспектом є монотонність і відсутність природного середовища. Коні, які щодня рухаються по тому самому маршруту, без можливості активно рухатися на вигулі, пастися, грати, бігати чи контактувати з іншими кіньми, поступово втрачають психічний баланс. Це проявляється у стереотипіях — хитанні, ковтанні повітря, ударах копитом, скреготанні зубами, апатії або агресії. Тож навіть за фізично нормальних умов робота в упряжі може створити довготривалий психологічний дискомфорт.

З іншого боку, є господарства, де коней утримують у хороших умовах, надають вихідні, вигул, належний ветеринарний догляд і стежать за часом роботи. У таких випадках ризики зменшуються, а коні можуть почуватися відносно комфортно. Але загальна тенденція у великих містах показує, що більшість тварин працюють у перевантаженому середовищі, яке повністю не враховує їх природні потреби. Власники часто ставлять на перше місце прибуток, а не якість життя тварини, і це головна причина, чому каретні упряжі зазнають критики.

Отже, відповідь на питання, чи є така робота шкідливою для коней, у більшості випадків — так. Не тому, що кінь взагалі не здатний тягнути вагу, а тому, що міське середовище абсолютно не підходить для цього виду роботи. Шум, стрес, перегрівання, тверде дорожнє покриття, вихлопні гази, тривалі робочі години, недостатній догляд та високий ризик травм — усе це робить працю у міських каретах шкодою для фізичного та психічного здоров’я тварини. І хоча існують винятки, вони лише підкреслюють правило: комфорт і благополуччя коня залежать від умов, а ці умови в більшості міст не відповідають його природним потребам. Саме тому багато країн рухаються до заборони або суттєвого обмеження туристичних карет — не через традицію, а через турботу про тварин.