Як запобігти переїданню на пасовищі

Переїдання на пасовищі — одна з найпоширеніших і водночас найнебезпечніших проблем, з якою стикаються власники коней, особливо в сезон активного росту трави. Соковита зелень здається природною і невинною їжею, але її надмірне споживання може призвести до ожиріння, ламініту, кольок, розладів травлення та гормональних порушень. Коні — тварини, створені для повільного і безперервного поїдання корму, однак сучасні умови часто не співпадають з природними ритмами. Тому правильна організація випасу, контроль кількості трави та уважність до поведінки коня є ключовими для збереження його здоров’я.

Найголовніше, що потрібно розуміти власнику: трава іноді може бути надто «потужною» для коня. Весняна і ранньолітня трава містить багато простих цукрів, які швидко всмоктуються та дають різкий стрибок інсуліну. Для коней із чутливою обмінною системою, легкою схильністю до набору ваги або вже наявними метаболічними порушеннями такі коливання можуть бути критичними. Побачити коня, який із задоволенням поглинає зелену траву, приємно, але саме в цей період ризики переїдання найвищі.

Однією з найефективніших стратегій запобігання переїданню є контроль часу випасу. Не обов’язково повністю обмежувати коня у вигулі — достатньо встановити чіткий графік, коли тварина пасеться на траві, а коли відпочиває в загоні або на сухому паддоку з сіном. Для більшості коней оптимальним варіантом є випуск на свіже пасовище вранці або пізно увечері, коли рівень цукрів у траві нижчий. Полудневий період, коли сонце найбільш активне, сприяє накопиченню в рослинах нешкідливих на перший погляд, але небезпечних для метаболізму цукрів.

Ще одним важливим засобом контролю є використання мордиків — спеціальних намордників, які обмежують кількість трави, що потрапляє у рот коня. Хоча деякі власники вважають їх суворими, правильно підібраний мордик не завдає болю і дозволяє коню вільно рухатися, пити воду, спілкуватися з іншими кіньми. Він лише знижує швидкість поїдання трави, що є вкрай корисним для тварин із зайвою вагою, пониженим рівнем активності або схильністю до ламініту. Коня поступово привчають до мордика, аби той не викликав стресу чи дискомфорту.

Для коней, які мають слабку травну систему, важливо забезпечити «перехідний період». Переводити тварину на пасовище після довгої зими слід поступово — перший тиждень всього по 20–30 хвилин випасу на день. Потім час можна повільно збільшувати, спостерігаючи за коником і його реакцією. Такий плавний перехід дає змогу мікрофлорі кишечника адаптуватися до нової їжі, що запобігає розладам травлення та колькам.

Окрім обмеження доступу до трави, варто звернути увагу на загальний рух коня. Активність допомагає спалювати надлишок калорій, стимулює кровообіг і підтримує здоров’я копитного апарату. Коні, які мають достатньо фізичного навантаження, значно менше схильні до переїдання, оскільки природно витрачають енергію і не накопичують надлишкову вагу. Навіть легкі тренування, робота в руках або тривалі прогулянки можуть стати чудовим інструментом контролю ваги.

Важливо також оцінювати стан самого пасовища. Трава не повинна бути надто молодою, дуже соковитою або особливо густою. Коротка, низько скошена трава містить більше цукрів, ніж довша, старіша зелень. Якщо ділянка занадто «солодка», можна використовувати чергування зон — частину пасовища давати відпочити, іншу відкривати для коней. Це не лише допоможе контролювати переїдання, а й сприятиме відновленню травостою.

Не менш важливим є й те, що коням завжди потрібен доступ до якісного сіна, навіть коли вони пасуться. Сіно підтримує стабільну роботу кишечника та знижує бажання «накинутися» на траву. Якщо кінь виходить на пасовище голодним, він їстиме занадто швидко, що збільшує навантаження на травну систему. Тому перед випасом варто дати йому невелику порцію сіна — це значно зменшить ризики.

У деяких випадках переїдання є не лише фізіологічною, а й психологічною проблемою. Коні, які відчувають стрес, нудьгу або нестачу руху, часто починають їсти надмірно, щоб компенсувати дискомфорт. Вирішенням тут стане не тільки контроль пасовища, а й збільшення збагачення середовища: більше спілкування, іграшки, різноманітні заняття, регулярні тренування.

Власнику важливо знати й сигнали, які свідчать про переїдання: здуття живота, втрата бажання рухатися, млявість, болісна реакція на дотики до живота, зміни у випорожненнях, небажання працювати. Якщо з’являються такі симптоми, слід негайно зменшити час на пасовищі, забезпечити сіно й поспостерігати за станом тварини. У випадку підозри на кольки або ламініт потрібно звернутися до ветеринара.

Запобігти переїданню на пасовищі — це поєднання контролю, уважності та правильного підходу до харчування. Кінь, який має збалансований раціон, достатньо рухається та не відчуває стресу, рідше стикається з проблемами травлення та метаболізму. Головне — памʼятати, що пасовище має приносити користь, а не шкоду, і від власника залежить, наскільки безпечною буде кожна хвилина випасу.