Годівля коней сіном влітку

 Літо традиційно асоціюється з випасом і соковитою травою, тому багато власників помилково вважають, що сіно в цей період стає другорядним кормом або взагалі не потрібне. Насправді сіно залишається важливою складовою раціону коня навіть у розпал пасовищного сезону. Воно підтримує стабільну роботу травної системи, допомагає уникати різких змін у харчуванні та знижує ризик багатьох проблем, пов’язаних із надлишком свіжої трави.

Травна система коня пристосована до майже безперервного споживання грубих волокон. Саме сіно забезпечує необхідну кількість клітковини, яка підтримує нормальну перистальтику кишківника, правильну мікрофлору та стабільне жування. Навіть коли кінь має доступ до зеленого пасовища, структура трави значно відрізняється від висушеного сіна. Свіжа трава містить багато води, цукрів і може швидко засвоюватися, що при надмірному споживанні іноді призводить до здуття, колік або ламініту, особливо у коней із чутливою обмінною системою.

Сіно влітку особливо важливе для коней, які мають обмежений або нерегулярний випас. Якщо тварина проводить частину дня в деннику, працює під сідлом чи в упряжі або перебуває на бідному пасовищі, сіно компенсує нестачу грубого корму. Воно допомагає уникнути тривалих перерв між прийомами їжі, які є неприродними для коня та можуть викликати стрес і проблеми зі шлунком.

Якість сіна в літній період має вирішальне значення. Воно повинно бути чистим, без плісняви, затхлого запаху та надмірного пилу. У спеку коні особливо чутливі до зіпсованого корму, адже ризик зневоднення та інтоксикацій зростає. Добре сіно має природний аромат трав, зберігати зелений або злегка жовтуватий колір і не кришитися в пил. Якщо сіно пересушене або запилене, його можна злегка зволожити перед годуванням, що також корисно для дихальної системи.

Кількість сіна влітку залежить від умов утримання та доступу до трави. Якщо кінь постійно перебуває на якісному пасовищі, сіно може виконувати підтримувальну роль, наприклад, у нічний час або в періоди, коли трава вигорає. Якщо ж випас обмежений, сіно має складати основу раціону. Важливо не забирати його різко, навіть коли трава здається соковитою й поживною, адже різка зміна типу корму негативно впливає на травлення.

Окремої уваги потребують коні з надмірною вагою або схильністю до ламініту. Для них свіжа трава може бути небезпечнішою, ніж сіно. У таких випадках сіно з нижчим вмістом цукрів і контрольований випас дозволяють краще керувати станом тварини. Іноді саме сіно стає основним джерелом грубого корму влітку, а пасовище використовується лише обмежено.

Важливим моментом є поєднання сіна з водою та сіллю. У спекотну погоду кінь втрачає багато рідини, а сухий корм підвищує потребу у воді. Постійний доступ до чистої, прохолодної води є обов’язковим. Сіль або мінеральний лизунець допомагають підтримувати водно-сольовий баланс і стимулюють спрагу, що особливо важливо при годівлі сіном улітку.

Годівля сіном у теплу пору року також має поведінковий аспект. Жування сіна заспокоює коня, знижує рівень стресу та допомагає уникати нудьги, особливо якщо тварина частину часу проводить у деннику. Коні, які мають можливість повільно поїдати сіно, рідше проявляють небажану поведінку, таку як гризіння деревини або надмірна збудженість.

Таким чином, сіно влітку не є зайвим кормом, а навпаки — важливим елементом збалансованого раціону. Воно підтримує здоров’я травної системи, допомагає контролювати споживання поживних речовин і забезпечує коню комфорт незалежно від якості та кількості пасовищної трави. Правильно підібране й грамотно використане сіно робить літнє утримання коня безпечнішим і стабільнішим.