Ламініт: перші ознаки та довгострокова профілактика

 Ламініт — одне з найнебезпечніших і найболючіших захворювань копит у коней, яке може розвиватися раптово або поступово, але майже завжди становить серйозну загрозу для здоров’я та рухливості тварини. Це запалення ламін — тонких листкових структур, що кріплять копитну кістку до копитної капсули. Коли запалення прогресує, ламели втрачають міцність, і копитна кістка може зміщуватися або навіть провалюватися вниз. Ламініт потребує негайної уваги, але набагато краще не допустити його розвиток, ніж боротися з наслідками. Саме тому важливо знати перші ознаки та мати довгострокову стратегію профілактики.

Початок ламініту часто виглядає як зміни в поведінці або рухливості коня, які на перший погляд здаються незначними. Однією з перших ознак є характерна поза — кінь переносить вагу на задні ноги, намагаючись зменшити тиск на передні копита. Це відбувається через біль у ламелях, особливо у передніх кінцівках, що найчастіше вражаються. Коню важко стояти на твердій поверхні, він коливається, часто переминається з ноги на ногу, втрачає впевненість у рухах і намагається лежати більше, ніж зазвичай. У деяких випадках кінь може різко відмовлятися рухатися або робить дрібні кроки, ніби «плете лапами».

Ще одна типова рання ознака — підвищення температури копита. Якщо прикласти руку до стінки копита, можна відчути ненормальне тепло. Разом із цим часто помітна посилена пульсація пальцевої артерії, що вказує на запальний процес. У деяких коней з’являється набряк вище копита або чутливість при дотику. Під час руху можна побачити короткий «крок на яйцях», коли кінь намагається мінімізувати тиск на передню частину копита. Всі ці симптоми потребують негайної реакції, адже раннє втручання здатне запобігти тяжким наслідкам.

Причини ламініту різноманітні, але найпоширенішими є надмірне споживання багатих на цукри кормів, ожиріння, гормональні порушення (як-от синдром Кушинга), сильний стрес, важкі інфекції або перевантаження однієї кінцівки через травму іншої. Незалежно від причини, механізм розвитку однаковий — запалення, порушення кровотоку та руйнування зв’язку між копитною кісткою й копитною капсулою. Саме тому профілактика має бути комплексною й орієнтованою не тільки на копита, а й на загальний стан організму.

Довгострокова профілактика починається з правильно організованого харчування. Коням, схильним до ламініту, потрібен контроль рівня цукрів та крохмалю в раціоні. Сіно повинно бути основою, причому іноді доцільно замочувати його у воді, щоб знизити вміст легкозасвоюваних вуглеводів. Зернові суміші, соковиті корми, молоде пасовищне трав’яне різнотрав’я та надмірна кількість ласощів можуть провокувати підвищення інсуліну й створювати ризиковий стан. Коням із тенденцією до повноти слід обмежити доступ до багатих весняних луків або використовувати спеціальні намордники для пасовища, які зменшують кількість поїденої трави.

Важливим елементом профілактики є контроль ваги. Надмірна маса тіла збільшує навантаження на копита та підвищує ризик гормональних збоїв, які тісно пов’язані з ламінітом. Регулярний моніторинг кондиції, збалансоване харчування та достатня кількість руху допомагають утримувати вагу в межах норми. Фізична активність повинна бути регулярно, але помірною: уникайте різких навантажень і надто інтенсивних тренувань для коней із ризиком ламініту. Водночас повна відсутність руху теж шкідлива — без активності кровотік у копитах погіршується, що знижує їхню стійкість.

Окрему увагу потрібно приділяти стану копит. Регулярна робота з професійним ковалем допомагає підтримувати правильні кути та рівномірний розподіл ваги. Нерівномірне стояння, відрослі стінки чи неправильна форма копита збільшують навантаження на ламелі й підвищують ризик їхнього пошкодження. Оптимальна частота корекції — кожні 4–6 тижнів, залежно від індивідуальних особливостей та сезону. Коваль має бути досвідченим у роботі з конями, що вже мали ламініт або мають підвищений ризик його розвитку.

Гормональний контроль — ще одна важлива складова. У старших коней або тих, що мають часті проблеми з вагою, необхідно перевіряти рівень гормонів, особливо кортизолу та інсуліну. Синдром Кушинга або інсулінорезистентність значно підвищують ризик ламініту. За необхідності ветеринар призначить спеціальні медикаменти чи корекцію раціону, щоб тримати гормональний фон у межах норми. Такі коні вимагають підвищеної уваги, оскільки навіть незначна зміна харчування або стресова ситуація можуть спровокувати загострення.

Важливим аспектом довгострокової профілактики є зменшення стресу. Стресові фактори — перевезення, зміна місця утримання, конфлікти в табуні, різкі зміни раціону — можуть впливати на обмін речовин та гормони, тим самим підвищуючи схильність до ламініту. Коня потрібно утримувати в стабільних умовах з передбачуваним режимом, уникати раптових змін та забезпечити достатній соціальний контакт із іншими кіньми.

Перші ознаки ламініту — це завжди сигнал, що треба діяти негайно. Чим швидше власник відреагує, тим більше шансів запобігти тяжким ускладненням. Але найкраща стратегія — запобігти хворобі ще до її появи. Правильно організоване харчування, контроль ваги, регулярна корекція копит, уважність до гормонального стану та зменшення стресів створюють основу для здоров’я копит коня протягом усього життя. Ламініт — це хвороба, яка не пробачає недбалості, але при грамотному догляді коня можливо надійно захистити від її розвитку.